Я ніколи не думала, що стану фотографинею. Мої батьки не сприймали це як серйозну професію, це навіть не обговорювалось. Серйозно - це бути лікаркою, юристкою чи поліцейською. Та в дитинстві я мріяла бути художницею. Пам’ятаю, як спекотними літніми днями з подругою сиділи в затінку і малювали. Як я малювала, коли хвилювалась. Як малювала за будь-якої нагоди.
Перший дотик до фотографії
Мені було приблизно 2 роки, коли ми з батьками пішли до фотосалону, аби зробити портрети. Памʼятаю, як потрібно було сфотографувати мене саму. Досвід виявився для мене плачевним. Сльози лились рікою, ніхто не міг мене заспокоїти. Але пан фотограф зумів! Він дав мені в руки пакет з чужими плівками, і це спрацювало. Я заспокоїлась, і вдалось зробити кадр. У мене є це фото, і, мабуть, саме тоді відбулася зі мною магія фотографії.
Перші кроки
Згодом у мене з’явився фотоапарат, і це відкрило новий світ можливостей. Canon 700D. Було так круто, що в ньому була можливість змінювати обʼєктиви. Але і сумно, бо інших обʼєктивів, крім кітового (того, який йде в комплекті), у мене не було.
Я тоді багато практикувалась. Всього вчилась методом спроб і помилок. Було багато провалів: кадри виходили пересвітленими, з розмиттям або жахливим фокусом. Але я не зупинялася. Фотографувала події громадської організації, де була членкинею, фотографувала подруг, сестру і так вчилась одразу “в полі”.
Пауза для пошуку створення себе
А далі пауза у пʼять років. Це був період змін. Я шукала себе, пробувала різні формати роботи, закінчила журналістику, розширювала коло спілкування. Я дорослішала і переосмислювала свої пріоритети та цінності. І хоча фотографія залишалася десь на другому плані, вона щоразу знаходила шлях назад у моє життя. Як я брала камеру до рук, то отримувала задоволення від процесу, бачила свій прогрес, отримувала хороші відгуки.
Зміна ставлення
Я вирішила займатися фотографією професійно у 2020 році. Пам'ятаєте ковід? От саме тоді. Якось страшно не було, якщо чесно. Я відчувала велику підтримку від свого тоді хлопця, а сьогодні чоловіка. У мене до тих пір був Canon 700D. Тоді до старенького докупила портретний обʼєктив 50мм з діафрагмою 1.8. Як побачила те казкове розмиття, то повірити не могла, яку красу можна створювати. Ніби картини. Закохалась. Відтоді я практикувалась і практикувалась. Годинами досліджувала свою камеру, як працює світло, переглядала безліч відео, проходила всі курси, які мені були цікаві. Кожен виклик був для мене можливістю стати кращою, дізнатись нове.
Де я зараз
Від того часу пройшло багато. Це крута дорога, і я радію, що розпочала свою подорож саме нею. Цінними для мене є увесь мій досвід, усі мої знання та знайомства.
Моя фотографія у 2015, 2020 та зараз - це різні підходи та погляди. Вона змінюється і це окей, бо для мене це про розвиток. Але як на початку, так і зараз, я люблю людей. Під час кожної фотосесії я стараюсь побачити людину і показати її особливості. Для мене важливо, аби досвід фотосесії був для кожного та кожної цінним, памʼятним та приємним.
Що далі?
Попереду ще сотні ідей, тисячі кадрів і, можливо, найкраще фото, яке я коли-небудь зроблю.